Головне меню

Фотогалерея міста

Історія та спадщина

Зміст

Перша згадка

 Місто Корець вперше згадується як Корчеськ під 1150 р. у Київському літописі, який є складовою літопису Руського (Іпатіївський список). Сама згадка пов”язана з подіями княжої міжусобиці та боротьби за Київський стіл.

 2 вересня 1149 року київським князем було проголошено Юрія Володимировича Довгорукого, сина Володимира Мономаха, який у битві під Переяславом переміг свого племінника Ізяслава Мстиславовича, що правив у Києві у Києві з 1147 року. Ізяслав, втікши після Переяславсь-кої битви до Володимира на Волині, покликав собі на допомогу угорські, польські та чеські війська і об”єднаними силами під командуванням свого брата Володимира рушив до Луцька з метою підготовки наступу на Юрія. Юрій же, зібравши своє військо та війська своїх синів і заручившись підтримкою Галицького Володимирка Володаревича, прийшов до свого брата В”ячеслава у Пересопницю. Домігшись посередництвом переговорів того, що іноземні війська покинули Ізяслава, Довгорукий вирушив до Луцька, облога якого тривала з 8 лютого до 21 березня 1150 року. Взявши на себе роль миротворця, Володимирко Галицький, який перекривав Ізяславу шлях з Володимира до Луцька, замирив дядька з племінником. Останні згодом у Пересопниці уклали між собою договір, за яким до Ізяслава поаерталося його майно, захоплене під час Переяславської битви. Та Довгорукий пізніше проігнорував цю угоду. Тоді Ізяслав вирушив на Київ і зненацька під Пересопницею натрапив на табір Гліба, сина Юрія. Захопивши обоз і більшу частину Глібової дружини, Ізяслав обложив свого двоюрідного брата у Пересопниці. Саме стосовно цієї події й згадується вперше у Київському літописі Корець.

 Літописець пише: “І Гліб, виславши послів, сказав Ізяславу: “Як мені Юрій отець, так мені й ти отець, і я тобі кланяюсь. Ти з моїм отцем сам відаєшся, а мене пусти до отця мойого. А я до тебе сам поїду і поклонюся тобі”. Ізяслав, отож, цілував йому образ святої Богородиці й сказав йому: “Ви мені своє, браття. До вас нема речі ніякої. А зобиджає мене твій отець, і з нами не вміє він жити”.

 Гліб виїхав і поклонився Ізяслву. Ізяслав же покликав його до себе на обід, і тут пообідавши, узяв його звідти з собою до Дорогобужа, а там приставив до нього свого сина Мстислава провести його до города Корчеська. І тоді, провівши його за Корчеськ, сказав йому Мстислав: “Поїдь же брате, до отця свойого. А то волость отця мойого і моя - по Горину”.